Шпаргалка з кримінального права України. Шпаргалка до предмету кримінальне право України. Донецький національний університет. Текст шпаргалки. 1.
Державна зрада (ст. 111) Безпосередній, об’єкт — зовнішня безпека України, її суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність, обороноздатність, державна, економічна чи інформаційна безпека. Об. стор. – перехід на бік ворога, що передбачає надання безпосередньої допомоги державі, з якою наша країна перебуває в умовах воєнного стану або збройного конфлікту. Вияви такого переходу можуть бути різними: перехід до ворога через лінію фронту; вступ на службу в армію ворожої держави; участь за її завданням у бойових діях проти України; надання різної допомоги агентам такої держави та ін.
Шпигунство — це передача чи збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю, воно є другою формою державної зради. Ознаки шпигунства розглядаютсья при аналізі ст. 114.
Державна зрада в цій формі вважається закінченою з моменту, Коли особа фактично почала надавати допомогу іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам у проведенні підривної Діяльності проти України. Суб’єкт злочину — громадянин України, який досяг 16 років. Співучасниками цього злочину можуть бути іноземні громадяни та особи без громадянства.
Суб’. сторона – вина в формі прямого умислу. Мотиви можуть бути різними (ненависть до України, користь та ін. ), але на кваліфікацію це не впливає. Санкц ія : за ч. 1 ст. 111 — позбавлення волі на строк 5-15 р.
Розголошення державної таємниці (ст. 328). Об’єкт – встановлений згідно з вимогами відповідних актів законодавства єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці що забезпечує безпеку держави. Предмет - певним чином матеріалізовані відомості, що становлять державну таємницю. Об. стор. - розголошення певних відомостей, яке полягає у діях (усна чи письмова розповідь стороннім особам, по радіо тощо про зміст таємних документів, про таємні вироби чи інші матеріали, аналогічні публікації у відкритій пресі, демонстрування таємних документів, тощо.
Шпаргалки : Кримінальне право (загальна частина). Поняття, предмет, ознаки і система кримінального права України · Загальна характеристика. Поняття кримінального права. Кримінальні правовідносини. Джерела кримінального права. Предмет кримінального права. Метод.
Злочин є закінченим з моменту, коли хоча б одна стороння особа була ознайомлена зі змістом документа, виробу чи іншого матеріалу, що становлять державну таємницю. Суб’экт – особа, якій відомості, що становлять державну таємницю, були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків.
Суб. стор. - злочин може бути вчинений як умисно (прямий і непрямий умисел), так і з необережності (злочинна самовпевненість і злочинна недбалість). Розголошення державної таємниці кваліфікується за ст. 328 тільки за відсутності ознак державної зради або шпигунства. Са н кція: позбавлення волі на строк 2-5 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого. Ті ж самі діяння, які спричинили тяжкі наслідки, -позбавленням волі на строк 5-8 років.
Кримінальне право як галузь права це – система, сукупність юридичних норм (а по суті- законів), прийнятих Верховною Радою України, що. 4. Административное право Украины ( шпаргалка) 8. Кримінальне право України юр.сайт Натальи Плешковой http:// 9. Kримінальне. 12 бер. 2012 Шпаргалка до предмету кримінальне право України. Донецький Мотиви можуть бути різними (ненависть до України, користь та ін.). Шпаргалки с уголовного права. Шпаргалки - Кримінальне право (Загальна частина) 4. Общая характеристика уголовного законодательства Украины.
Об’єкт- ст. 328. Предмет: 1) документи, що містять державну таємницю, 2) інші матеріальні носи секретної інформації, що містять державну таємницю, 3) предмети, відомості про які становлять державну таємницю. Об.
- Cкачать Шпаргалки. Кримінальне право. Кримінальне право Податкове право і податкове законодавство України. Податкове право і податкове.
- Шпора з кримінального права України містисть відповіді на основні теоретичні питання Загальної частини, а також деякі питання Особливої частини.
сторона: злочин сформульований як злочин з матеріальним складом і полягає у двох взаємопов’язаних фактах: 1) порушення особою, якій було довірено матеріальні носи секретної інформації, що містить державну таємницю, 2) втрата зазначених матеріальних носіїв інформації або предметів. Суб’єкт : особа, яка мала відповідний допуск до документів або інших матеріальних носіїв секретної інформації, що містять державну таємницю. Суб.
сторона : необережна вина – злочинна самовпевненість або злочинна недбалість. При цьому ставлення до порушення правил поводження з вказаними документами (предметами) може бути й умисним.
Санкція: п озбавлення волі на строк до 3р. з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без та кого.
Ті ж самі діяння, які спричинили тяжкі наслідки,- карається позбавленням волі строком 2-5 років. 2.
Диверсія (Ст. 113). Безпос. об’єкт – економ. основа, внутр.
безпеки Укр. Додатк. об’єкт.
життя,здоров’я. екологічна безпека та ін.
Предмет – підприємства, установи, будівлі, споруди та інші об’єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, вокзали, аеропорти, морські чи річкові порти, метрополітени, шляхи та засоби сполучення, нафто-, газопроводи та ін. Об’єкт. сторона. 1) масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їх здоров’ю;2) зруйнування або пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення; 3) радіоактивне забруднення; 4) масове отруєння; 5) поширення епідемій; 6) поширення епізоотій; 7) поширення епіфітотій. Суб’єкт. сторона – пр.
умисел,поєднаний зы спецыальною мето. Вказана мета означає наявність прагнення знизити економічний, науково-технічний, військовий потенціал держави тощо. Суб’єкт – гром.
Укр, іноз. громад, ос. без гром-ва,14 р. 3.
Шпигунство (Ст. 114. ).
Безпос. об. -державна безпека України в інформаційній, а також політичній, економічній, воєнній і науково-технологічній сферах.
Предмет – відомості, що становлять державну таємницю, які матеріалізовані у відповідному документі чи виробі. Відомості, що становлять державну таємницю, – це інформація у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку, розголошення.
якої може завдати шкоди національній безпеці України і які рішенням державних експертів з питань таємниць визнано державною таємницею та включено до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю. Об. стор. - шпигунство полягає у таких діях; 1) передача іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю; 2) збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю.
Зл. закінчений з моменту початку збирання вказаних відомостей або з моменту їх передачі. Суб’єкт. сторона – пр.
умисел. Суб’єкт -іноземець або особа без громадянства,16р. Громадянин за шпигунство-як за держ зраду. 15.
Статеві зносини з особою яка не досягла статевої зрілості (Ст. 155). Основний безпосередній об’єкт злочину – нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток неповнолітніх. Додатковим факультативним об’єктом може виступати здоров’я особи. Потерпілим від злочину є особа жіночої або чоловічої статі, яка не досягла статевої зрілості.
Об’єктивна сторо на злочину полягає у вчиненні природного статевого акту з особою, яка не досягла статевої зрілості. Статеві зносини у даному разі не поєднуються із застосуванням фізичного. насильства, погрозою його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Злочин визнається закінченим з початку вчинення хоча б одного статевого акту. Суб’єкт злочину – особа чоловічої або жіночої статі, якій виповнилось 16 років.
Оскільки у ст. 155 йдеться про природний гетеросексуальний акт, стать винного завжди протилежна статі потерпілої особи. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 155) визнаються: 1) вчинення його батьком, матір’ю або особою, що Їх замінює; 2) спричинення безплідності чи інших тяжких наслідків. Стаття 156.
Розбещення неповнолітніх. Об’єкт злочину – статева недоторканість і нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток неповнолітніх. Потерпілим виступає особа чоловічої або жіночої статі, яка не досягла 16-річного віку. Для кваліфікації діяння за ст. 156 не має значення, чи досягла потерпіла особа статевої зрілості, хто був ініціатором вчинення розпусних дій, а також характеристика потерпілої особи (попереднє ведення статевого життя, наявність сексуального досвіду тощо).
З об’єктивної сторони злочин виражається у вчиненні розпусних дій сексуального характеру, здатних викликати фізичне і моральне розбещення неповнолітніх. Розпусні дії можуть бути як фізичними, так і інтелектуальними. Суб’єктом злочину виступає особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 16-річного віку. Винний і потерпілий можуть бути особами як однієї, так і різної статі. 6.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому ставлення винного щодо віку потерпілої особи може бути як умисним, так і необережним. У разі сумлінної помилки особи щодо віку потерпілого відповідальність за ст. 156 виключається. Розпусні дії, передбачені ст. 156, спрямовані на задоволення винним статевої пристрасті, на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту або його задоволення. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення розпусних дій: 1) щодо мололітньої особи; 2) батьком, матір’ю або особою.
що їх замішає. Закон визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна. Від усіх інших форм викрадення крадіжку відрізняє спосіб вилучення такого майна – таємність. Об’єкт. сторона: дії – таємному незаконному, безоплатному, поза волею власника вилученні чужого майна. Суб’єкт – осудна особа, 14-р.
Суб’єктивна сторона крадіжки характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Змістом умислу винного при крадіжці охоплюється його переконаність у тому, що викрадення ним майна здійснюється таємно від потерпілого, очевидців або осіб, у володінні чи під охороною яких знаходиться майно. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони крадіжки є корисливий мотив. Кваліфікованими видами крадіжки є вчинення її: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у великих розмірах; 4) в особливо великих розмірах; 5) організованою групою, а також крадіжка: 6) поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище; 7) що завдала значної шкоди потерпілому. 17. Розкрадання, ознаки, форми, види. Безпос.
об. Р – власність.
Предмет Р завжди матеріалі (фізичний ознака), предметом розкрадання можуть бути лише об’єкти, в які вкладено людську працю (соціальний ознака), предметом розкрадання є лише чуже майно (юридична ознака), предмет розкрадання має певну господарську цінність (економічний ознака). З об’єктивної сторони Р характеризується трьома діями:. а) вилученням чужого майна, або.
б) зверненням чужого майна на користь винного або інших осіб, або в) вилученням і зверненням чужого майна на користь зазначених осіб. Р слід вважати завершеним, якщо майно вилучено і винуватець має реальну можливість ним розпоряджатися (користуватися) за своїм розсудом. ознака викрадення – причинний зв’язок між вилученням та (або) зверненням чужого майна на користь винного і заподіяною цими діями збитком власнику або іншому власникові цього майна.
Суб’єкт – особа, яка досягла 14 лет. З суб’єктивної сторони розкрадання характеризується навмисною формою.
Вид умислу – прямий. Суб’єктивним ознакою розкрадання, відповідно до закону, є також корислива мета, яка ставилася винним при його скоєнні. виділяють шість форм розкрадання: крадіжку, шахрайство, привласнення, розтрату, грабунок та розбій.
В основі цієї класифікації лежить спосіб вчинення розкрадання. 22. Шахрайство (Ст. 190). Особливістю предмета шахрайства є те, що ним може бути як чуже майно, так і право на таке майно. Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад цінних паперам, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов’язаннях, заповітах тощо.
Про поняття права на майно див. коментар. викладений у Загальних положеннях до цього розділу. Об’єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
В результаті шахрайських дій потерпілий – власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Суб’єкт злочину загальний. Шахрайство, вчинене службовою особою, якщо вона з метою обману чи зловживання довірою зловживала владою або службовим становищем, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 190 і 364.
Суб’єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видами злочину є шахрайство: 1) вчинене повторно або 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 190), або 3) у великих розмірах, або 4) шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки (ч. З ст.
190), або 5) в особливо великих розмірах, або 6) організованою групою (ч. 4 ст. 190); 7) що заподіяло значної шкоди потерпілому (ч. 2 ст. 190). 28.
Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (Стаття 209). Включена до КК відповідно до низки міжнародних угод, до яких приєдналася Укр. Безпос. об’єкт – сусп. відносини у сфері підпр. дія-ті. Предмет – грошові кошти та ін.
майно, здобуте завідомо злочинним шляхом. Об’єкт. сторона – у легалізації (відмиванні) грошових коштів та ін. майна, здобутих злочинним шляхом. Легалізація означає надання грошам, що відмиваються, та майну офіційного характеру, маскування їх злочинного походження. Суб’єкт.
сторона – пр. умисел. Суб’єкт – 16р. Вчинення фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів. (Стаття 257) Організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі.
Об’єкт – громадська безпека – захищеності цінностей, як життя та здоров’я л, власності, довкілля, норм. дія-ті підприємств, установ та організацій від загальнонебезпечних посягань. Це організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі.
Обов’язк. озн. банди є: 1) наявність у ній декількох (трьох і більше) суб’єктів ,2) стійкість; 3) озброєність; 4) заг. мета учасників угрупування – вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб; 5) спосіб вчинення зл. Об’єкт. сторона. 1) організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб; 2) участь у такій банді; 3) участь у вчинюваному бандою нападі.
Суб’єкт. сторона – пр. умисел. Суб’єкт – 14р. Відмінність бандитизму від розбою Банда створюється з метою нападу на підприємства, уст, орг.
чи на окремих ос. Насильство може бути як фізичним,так і психічним — реальна погроза негайного застосування фізичного насильства. Це – організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі. Об’єкт.
сторона розбою полягає в нападі з метою заволод. чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. що реальна небезпека для життя існує для потерпілого лише в момент застосування насильства, фактично воно не приводить до настання смерті. 36. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Основним безпосереднім об’єктом злочину є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, а його додатковим обовязковим об’єктом – життя і здоров’я особи. Транспортними засобами, в зв’язку з керуванням якими настає відповідальність за ст. 286 виступають транспортнізасоби: 1) які приводяться в рух двигуном внутрішнього згоряння з робочим об’ємом понад 50 см або іншим механічним двигуном (електричним, паровим тощо), що забезпечує конструктивну швидкість, яка перевищує 40 км/год; 2) для керування якими потрібне посвідчення, що видається органами ДАІ і надає право пересування шляхами загального користування; 3> підлягають періодичному державному технічному огляду; 4) підлягають обов’язковому страхуванню цивільної відповідальності. Об’єктивна сторона злочину включає такі обов’язкові ознаки:. 1)діяння, 2) обстановку, 3) наслідки та 4) причинний зв’язок між діянням і наслідками.
Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності. Кримінальна відповідальність за ст. 286 настає за умови заподіяння наслідків у вигляді фізичної шкоди, яка є не менш небезпечною, ніж середньої тяжкості тілесне ушкодження. Суб’єкт злочину спеціальний. Це осудна особа, яка досягла 16-річного віку і керує транспортним засобом. Особою, яка керує транспортним засобом, вважаються: водій; інструктор, який керує навчальним водінням; службова особа, яка дає водію обов’язкові для виконання вказівки.
При цьому не мають значення наявність. Кваліфікуючими ознаками злочину є спричинення в результаті порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту: 1) смерті потерпілого або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одному чи кільком потерпілим 2) загибелі кількох осіб. 41. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (Стаття 348). Вбивство або замах на вбивство працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків, а також члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв’язку з їх діяльністю щодо охорони громадського порядку. З об’єктивної сторони злочин полягає у посяганні на життя зазначених осіб чи їхніх близьких родичів, тобто в умисному вбивстві або замаху на нього.
Форми і способи посягання на життя потерпілих для кваліфікації значення не мають. з об’єктивної сторони має місце лише тоді, коли посягання на зазначених осіб вчинено у зв’язку з їх службовою діяльністю або громадською діяльністю щодо охорони громадського порядку. Для складу злочину не має значення, чи знаходився потерпілий в цей момент при виконанні обов’язків чи ні. Злочин вважається закінченим з моменту замаху на вбивство. Суб’єкт. сторона – умисна вина.
Суб’єкт – 14р. 50. Загальна характеристика системи злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Специфіка цих злочинів полягає в тому, що вони безпосередньо пов’язані із сучасним міжнародним кримінальним правом, за яким ці діяння також визнаються злочинами.
Родовий об’єкт цих злочинів передбачає три окремі об’єкти:1) мир – це становище (ситуація), що характеризується відсутністю ворожнечі, відкритих політичних суперечок між державами, війни та воєнних (збройних) конфліктів;2) безпека людства – стан, за якого відсутня загроза війни, екологічної катастрофи, дій, наслідком яких може бути масове знищення людей, знищення умов для існування населення земної кулі тощо. 3) міжнародний правопорядок – це встановлений міжнародно-правовими нормами порядок, який забезпечує мирне співіснування народів, плідне міждержавне співробітництво та безпеку людства у планетарних масштабах. Безпосередні об’єкти аналізованих злочинів загалом збігаються з родовими. Оцінка деяких із розглядуваних злочинів неможлива без встановлення їхнього предмета, яким можуть бути:-види зброї масового знищення, заборонені до застосування міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (хімічна, біологічна, ядерна);-рослинний або тваринний світ, атмосфера, водні ресурси;-службові чи житлові приміщення осіб, які мають міжнародний захист.
Спеціальні потерпілі в злочинах, передбачених розділом ХХ Особливої частини КК України: військовополонений або представник цивільного населення, члени національної, етнічної, расової чи релігійної групи, представник іноземної держави чи інша особа, що має міжнародний захист, члени екіпажу або пасажири морського чи річкового судна та деякі інші. З об’єктивної сторони більшість злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку вважаються закінченими з моменту вчинення відповідного суспільно небезпечного діяння, тобто є формальними за конструкцією складу. Тільки три з них (діяння, передбачені статтями 438, 439 і 446) – це злочини з матеріальними складами. Посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443) є злочином з усіченим складом, а тому вважається закінченим з моменту безпосереднього здійснення замаху, незалежно від настання фактичних наслідків. Обов’язкові ознаки об’єктивної сторони деяких із цих злочинів – засоби вчинення злочину. Суб’єкт аналізованих злочинів – загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16 років).
Відповідальність за злочин, передбачений ст. 443 КК, настає з 14-річного віку. Суб’єктивна сторона всіх злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку характеризується прямим умислом. 49. Поняття, загальна характеристика та система злочинів проти встановленого порядку несення військової служби. Військовими злочинами визнаються передбачені цим розділом злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаним. До специфічних ознак військового злочину віднесені спеціальні: 1) об’єкт посягання — встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби; 2) суб’єкт — військовослужбовець, а у разі вчинення більшості військових злочинів також і військовозобов’язаний під час проходження останнім навчальних (перевірних) або спеціальних зборів, 3) кримінальна протиправність.
Суб’єктами військових злочинів можуть бути тільки військовослужбовці, а також військовозобов’язані під час проходження ними відповідних зборів. Військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу у ЗС України та інших військових формуваннях. Військова служба — це державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних для неї за станом здоров’я і віком громадян України, пов’язаній із захистом Вітчизни.
Видами військової служби є: а) строкова військова служба; б) військова служба за контрактом солдат і матросів, сержантів і старшин; в) військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів; г) військова служба (навчання) за контрактом курсантів, слухачів (вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, що мають кафедри військової підготовки (факультети військової підготовки, відділення військової підготовки, інститути військової підготовки) за програмами підготовки на посади осіб офіцерського складу; д) військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; е) військова служба осіб офіцерського складу за призовом; ж) кадрова військова служба осіб офіцерського складу, зарахованих до ЗС та інших військових формувань до введення військової служби за контрактом. Суб’єктом військових злочинів особа може бути тільки у відповідних часових межах, які визначені у ст. 24 Закону України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” — після початку і до закінчення проходження військової служби. Із спеціальним суб’єктом військових злочинів як специфічною їх ознакою пов’язані деякі питання кваліфікації цих злочинів.
виконавцями будь-якого злочину, передбаченого ст. ст.
402—435, можуть бути лише військовослужбовці, а іншими співучасниками — й цивільні особи, Цивільні особи не можуть бути співвиконавцями військових злочинів. Тому у разд, коли військовослужбовець і цивільна особа спільними зусиллями виконують об’єктивну сторону військового злочину, остання несе відповідальність за вчинення військового злочину як пособник. Окремі військові злочини можуть бути вчинені лише військовослужбовцями, для яких властиві спеціальні ознаки, що підлягають встановленню у кожній конкретній кримінальній справі. Положення, що міститься у ч.
4 ст. 401 КК, означає, що особа, яка вчинила військовий злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності, за певних умов. Завантажити шпаргалку.